Вебер Вільгельм Едуард (24.10.1804-23.06.1891) (англ. Wilhelm Eduard Weber, нім. Wilhelm Eduard Weber) - німецький фізик, член-кореспондент Берлінської АН (1834). Народився у Віттенберзі. Закінчив університет у Галле (1826). Був професоромуніверситетів у Галле (1828–1831), Геттінгені (1831-37 і з 1849) та Лейпцигу (1843–1849). Основні праці присвячені електромагнетизму. Спільно з К. Гауссом побудував в 1833 перший в Німеччині електромагнітний телеграф. Розробив теорію електродинамічних явищ і встановив закон взаємодії рухомих зарядів, висунув ідею надлегкої частки (1848). У 1846 вказав на зв'язок сили струму з щільністю електричних зарядів і швидкістю їх упорядкованого переміщення. Спільно з Р. Кольраушем в 1856 визначив швидкість світла, виходячи з відношення заряду конденсатора в електростатичних і магнітних одиницях. Автор теорії елементарних магнітів-магнітних диполів (1854) і гіпотези про переривчастості електричного заряду (1848). Побудував першу електронну модель атома, давши його планетарну структуру (1871). Роботи відносяться також до акустики, теплоту, молекулярної фізики, земному магнетизму. Спільно з братом Е. Вебером виконав експериментальне дослідження хвиль на воді та повітрі. Спостерігав інтерференцію звуку (1826), висунув ідею запису звуку (1830). Відкрив (1835) пружну післядію. Винайшов ряд фізичних приладів, зокрема електродинамометр (1848).