четвер, 24 жовтня 2013 р.

Майкл Фарадéй (англ. Michael Faraday, *22 вересня 1791, Лондон, Англія — †25 серпня 1867, Лондон, Англія) —англійський фізик і хімік, основоположник вчення про електромагнітне поле, член Лондонського королівського товариства(1824). Він відіграв визначну роль у розвитку вчення про електромагнітні явища.

Хоча Фарадей отримав скромну формальну освіту і слабо знав вищу математику, зокрема математичний аналіз, він був одним з найвпливовіших вчених в історії; історики науки[4] ставляться до нього як до найкращого експериментатора в історії науки.

вівторок, 15 жовтня 2013 р.

Вебер Вільгельм Едуард (24.10.1804-23.06.1891) (англ. Wilhelm Eduard Weber, нім. Wilhelm Eduard Weber) - німецький фізик, член-кореспондент Берлінської АН (1834). Народився у Віттенберзі. Закінчив університет у Галле (1826). Був професоромуніверситетів у Галле (1828–1831), Геттінгені (1831-37 і з 1849) та Лейпцигу (1843–1849). Основні праці присвячені електромагнетизму. Спільно з К. Гауссом побудував в 1833 перший в Німеччині електромагнітний телеграф. Розробив теорію електродинамічних явищ і встановив закон взаємодії рухомих зарядів, висунув ідею надлегкої частки (1848). У 1846 вказав на зв'язок сили струму з щільністю електричних зарядів і швидкістю їх упорядкованого переміщення. Спільно з Р. Кольраушем в 1856 визначив швидкість світла, виходячи з відношення заряду конденсатора в електростатичних і магнітних одиницях. Автор теорії елементарних магнітів-магнітних диполів (1854) і гіпотези про переривчастості електричного заряду (1848). Побудував першу електронну модель атома, давши його планетарну структуру (1871). Роботи відносяться також до акустики, теплоту, молекулярної фізики, земному магнетизму. Спільно з братом Е. Вебером виконав експериментальне дослідження хвиль на воді та повітрі. Спостерігав інтерференцію звуку (1826), висунув ідею запису звуку (1830). Відкрив (1835) пружну післядію. Винайшов ряд фізичних приладів, зокрема електродинамометр (1848).

середа, 9 жовтня 2013 р.

Вчені фізики

Ганс Крістіа́н Ерсте́д (дан. Ørsted; *14 серпня 1777—†9 березня 1851) — данський вчений-фізик, дослідник електромагнетизму і хімік. У 1820 році відкрив зв'язок між електричним та магнітним полем, помітивши дію електричного струму на магнітну стрілку.
Перебував під впливом філософії Іммануїла Канта.
Ганс Крістіан Ерстед закінчив Копенгагенський університет (1797). З 1800 ад'юнкт, з 1806 професор Копенгагенського університету. З 1815 неодмінний секретар Данського королівського товариства. З 1829 одночасно директор організованої за його ініціативою Політехнічної школи в Копенгагені. Керував створеним ним товариством з поширення природничонаукових знань (1824). Основні праці з фізики, хімії, філософії. Найважливіша наукова заслуга Ерстеда — встановлення зв'язку між електричними і магнітними явищами в дослідах по відхиленню магнітної стрілки під дією провідника із струмом. Повідомлення про ці досліди, опубліковане в 1820, викликало велике число досліджень, які у результаті привели до створення електродинаміки і електротехніки. Ерстед вивчав також стисливість рідин, використовуючи винайдений (1822) ним п'єзометр. Він першим (1825) отримав відносно чистий алюміній.
Ерстед - почесний член Петербурзької академії наук (з 1830). На його честь названа одиниця напруженості магнітного поля - ерстед.



 Нікола Тесла - сербський  та  американський  винахідник  і  фізик. Походив  із  сербської  сім'ї,  згодом  став  громадянином  США. Тесла  найбільш  відомий  своїми винаходами  в  області  електрики,  магнетизму  таелектротехніки. Зокрема  Теслі  належать  винаходи  змінного  струму,  поліфазової  системи  та  електродвигуна  з  перемінним  струмом. Він  був  ключовою  фігурою  при  побудові  першої  гідроелектростанції  на  Ніагарському водоспаді. Одиниця  вимірювання  магнітної  індукції  в  системі  СІ  названа  на  честь дослідника.


Йоганн Карл Фрідріх Гаус - німецький  математик,  астроном, геодезист  та  фізик.
Астрономія:
У 1807 р. йому було надано звання екстраординарного, а пізніше й ординарного професора Ґеттінгенського університету. В той же час його було призначено директором Ґеттінгенської обсерваторії. В галузі астрономії Ґаус працював близько 20 років. У 1801 р. італійський астроном Джузеппе Піацці відкрив між орбітами Марса і Юпітера маленьку планету, яку він назвавЦерерою. Спостерігав він цю планету протягом 40 днів, але Церера швидко наближалася до Сонця і зникла в його яскравих променях. Намагання Піацці відшукати її знову виявилися марними. Ґаус зацікавився цим явищем і, вивчивши матеріали спостережень Піацці, установив, що для визначення орбіти Церери досить трьох її спостережень. Після чого треба було розв'язати рівняння 8-го степеня, з чим Ґаус блискуче справився: орбіта планети була обчислена і сама Церера знайдена. Таким самим способом Ґаус обчислив орбіту іншої малої планети — Паллади. У 1810 р. французький астрономічний інститут за розв'язання задачі про рух Паллади присудив йому золоту медаль. У цей період учений написав і свою фундаментальну працю «Теорія руху небесних тіл, які обертаються навколо Сонця по конічних перерізах» (1809 р.).
Фізика:
1830—1840 роки Ґаус присвятив теоретичній фізиці. Його дослідження в цій галузі значною мірою були результатом тісного спілкування і сумісної наукової роботи з Вільгельмом Вебером. Разом з Вебером Ґаус створив абсолютну систему електромагнітних одиниць і сконструював у 1833 перший в Німеччині електромагнітний телеграф. Йому належить створення загальної теорії магнетизму, основ теорії потенціалу і багато ін.



Ампе́р Андре́-Марі́ (*20 січня 1775Ліон — †10 червня 1836Марсель) — французький фізик і математик, творець основелектродинамікиОдиниця виміру сили електричного струму СІ ампер названа за його честь.
Створив першу теорію, яка виражала зв'язок електричних і магнітних явищ. Йому належить гіпотеза (в розвитку) про природу магнетизму, яка значно вплинула на розвиток учення про електромагнітні явища: магнітні властивості тіл зумовлені наявністю в них молекулярних електричних струмів.
Народився в м. Ліоні (Франція). З юнацького віку займався математикою та природознавством. Був спершу репетитором вПолітехнічній школі в Парижі, потім займав спочатку кафедру фізики в Бурзі, а з 1805 року кафедру математики в паризькій Політехнічній школі, де він проявив себе і на літературному терені, вперше виступивши з твором: «Considerations sur la theorie mathematique du jeu» (Ліон, 1802 р.). Андре Марі Ампер переслідували невдачі. Його батько, наприклад, був обезголовлений під час французької революції та його дружина померла незабаром після їхнього шлюбу. На смертному одрі в 1836 році, він наказав, щоб був поміщений напис на його надгробку: (Щасливий і останній). У 1814 р. він став членом Паризької академії наук, в 1824 р. — професором експериментальної фізики в Колеж де Франс;
Помер 10 червня 1836 р. Після смерті Андре-Марі Ампер пройшло десятиліття, перш ніж його нову науку прийняли до підмурку сучасної науки електромагнетизму. Він був похований на кладовищі Монмартр в Парижі.

Ге́ндрік Анто́н Ло́ренц (нід. Hendrik Antoon Lorentz18 липня 1853Арнем — 4 лютого 1928ГарлемНідерланди) — нідерландський фізик. Створив класичну електронну теорію, за допомогою якої пояснив багато електричних та оптичних явищ, в тому числі ефект Зеемана. Розробив електродинаміку рухомих середовищ. Вивів перетворення, названі його іменем. Г. Лоренц близько підійшов до створення теорії відносності. Лауреат нобелівської премії з фізики (1902, спільно з П. Зеєманом)